Среда
12.12.2018
05:46
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Декабрь 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архив записей
Наш опрос
Ты?
Всего ответов: 84
Мини-чат
200
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Слов'янський багатопрофільний регіональний центр професій...

    Історична картка Центру


    Слов'янський багатопрофільний регіональний центр професійної освіти імені П.Ф.Кривоноса є одним з найстаріших професійно-технічних навчальних закладів в країні, адже його життєвий шлях налічує вже більше сотні років.
    Саме з 1900 року розпочало свою трудову ходу залізничне училище міністерства освіти при станції Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії. Це було двокласне училище створене на кошти Управління Курсько-Харківсько-Севастопольської казенної залізниці. Училище утримувалося громадянами О.Г. Гори і Л.Н.Сирниной.
    В архівному фонді Управління Південної залізниці у звіті по експлуатації південних залізниць за 1913 рік у відомостях про витрати на утримання Слов'янського двохкласного училища значиться, що в училищі навчалося 449 учнів. 
    В 1921 році згідно з рішення уряду на базі локомотивного депо станції Слов’янськ поновив своє існування наш навчальний заклад як чотирирічна школа ФЗУ (фабрично-заводського учнівства). В локомотивному депо станції Слов’янськ стояло багато паровозів і вагонів, які потребували капітального і середнього ремонту, а на станції простоювали ешелони в очікуванні локомотивів. Обставини вимагали розгорнути мережу шкіл для підготовки робітничих кадрів.
    До школи приймали тих, хто міг читати і писати. Набрали 30 чоловік. Начальником школи був призначений черговий інженер депо Бутягін. Теоретичні заняття проходили в конторі депо, в великій кімнаті, яка пізніше була поділена дерев'яною перегородкою на 2 класи. Учбові майстерні розташувалися в приміщенні старої котельні: тут було декілька тисків, молотків, терпугів, якими учні працювали по черзі. Підручників і зошитів не було. Основним джерелом знань слугували класні заняття та практична робота в майстернях локомотивного депо. В 1922 році чисельність учнів подвоїлася. За рішенням міської Ради депутатів школі було передано будинок заводчика Михайловського. В 1925 році школі передано цегельну будівлю колишнього млину заводчика Михайловського де була розміщена олівцева фабрика. В цьому ж році відбувся випуск 30 учнів з професії "Слюсар з ремонту паровозів".

    Починаючи з 1925 року, школа ФЗУ підготувала і передала Донецькій магістралі 8210 чоловік. Колектив учнів виконував чималий об’єм середнього ремонту локомотивів. Майстерні виготовляли діючі моделі паровозів різних серій, моделі вузлів, приборів, тощо. Підсобне господарство вирішувало питання поліпшення харчування учнів. Розбудовувалася матеріально-технічна база школи.
    Так, за 1930 - 1931 р.р. – контингент учнів складала 61 група – більше 2000 чол.
    В 1932 р. школа отримала в експлуатацію 4 двоповерхових дерев’яних корпуси під гуртожиток на 360 місць, розпочалося будівництво нового учбового корпусу, де крім 12 аудиторій було заплановано декілька лабораторій, спортивний зал.
    В 1933 році розпочали займатися сільськогосподарським виробництвом. Школі виділили10 га землі, побудували корівник на 30 голів, свинарник на 100 свиней і конюшню, 100 бджоло сімей. Більше 200 чол. працювало в майстернях, валовий оборот складав більше 2 млн. руб. на рік.
    За довоєнний період Слов'янська школа ФЗУ неодноразово займала передові місця серед шкіл ФЗУ залізниці.
    Розвиток залізничного транспорту та зростання перевозок, а також введення нової техніки вимагали підвищення технічної грамотності залізничників, підготовки командирів середньої ланки, і в 1934 р. на базі ФЗУ була створена Слов'янська технічна школа з трьохрічним строком навчання. Перші набори проводилися із юнаків, які мали семирічну освіту та відслужили в армії. А з 2 жовтня 1940 року школа ФЗУ у відповідності до Указу Президії Верховної Ради СРСР була реорганізована в Залізничне училище № 2 на базі Донецької залізниці.
    В 1940 р. налагоджено виготовлення токарних станків ДІП-200. Ливарний цех виробляв литво не лише для потреб школи, а й виконував замовлення для залізниці. Робота в майстернях, сільськогосподарському відділенні планувалося відділом учбових закладів залізниці. На кожен рік складався виробничо-фінансовій план, калькуляція на продукцію яку виготовляли, штат працівників, фонд заробітної плати.
    Визначався прибуток в розмірі 4% від планових і 50% понадпланових доходів, ці кошти відраховувалися в фонд директора, що складало 40-50 тис. руб. на рік. В 1940 р. відрахування склали 107 тис. руб. Ці кошти використовувалися на придбання обладнання, культурні потреби, безкоштовне харчування учнів і т.п.
    Велика Вітчизняна війна перервала мирне життя та подальший розвиток училища, яке було евакуйоване на Урал в місто Чусове. Але вже в 1943 році після звільнення Слов'янська від німецьких окупантів педагогічний колектив разом з учнями в короткі строки поновили зруйновані будівлі учбового корпусу, майстерень, гуртожитку і приступив до підготовки кваліфікованих робітників-залізничників.

    За підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання в 1945 році в ІІ і ІV кварталах училище займало перші місця в країні з врученням премій по 75000 рублів. А в 1946 році за зайняте перше місце в соціалістичному змаганні в відбудовчий період училищу було вручено Перехідний Червоний Прапор Головного управління трудових резервів при РНК СРСР і Центрального комітету ВЛКСМ, яке залишено в училищі на довічне зберігання.
    У 1955 році наказом Головного управління трудових резервів від 1 листопада 1955 року за № 291 залізничне училище було реорганізовано в Технічне училище № 16.В цьому ж році за заявкою залізниці здійснюється підготовка середньої ланки керівного складу, училище розпочало готувати дорожніх майстрів, електромеханіків СЦБ, помічників машиніста паровозу, чергових по станції, оглядачів вагонів та ін.
    В зв’язку з початком електрифікації Донецької залізниці в 1958 році училище розпочинає підготовку помічників машиністів електровозу, слюсарів з ремонту електровозів, електромонтерів контактної мережі, а з 1960 року за замовленням ДонУРСу залізниці училище почало підготовку спеціалістів для сфери обслуговування – кухарів, та продавців.
    У 1964 році за наказом Головного управління професійно-технічної освіти № 16 від 18 січня 1964 р. технічне училище № 16 реорганізовано в міське професійно-технічне училище № 56.
    У 1970 році наказом Державного комітету Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки № 96 від 10 вересня 1970 р. міське професійно-технічне училище № 56 реорганізовано в технічне училище № 56.В цьому році з числа демобілізованих з лав Радянської Армії училище розпочало підготовку робітників з професії "Машиніста електровозу".


    Колектив приймає участь в міських і обласних виставках технічної творчості. Експонат "Модель електрифікованої дільниці залізниці" було представлено на республіканській виставці технічної творчості в м. Києві.
    1973 року відкрито новий  4-х поверховий учбовий корпус на 450 місць.
    Училище тісно співпрацює з Донецькою залізницею, готуючи для неї кадри з професій залізничного та торгівельно-кулінарного профілю. Контингент учнів в 70-і роки досягає 700 чол. При учбових кабінетах і лабораторіях працюють предметні та технічні гуртки. В навчальному процесі широко використовуються технічні засоби навчання. Фонд бібліотеки накопичує 15 тисяч екземплярів.
    Училище приймає активну участь у соціалістичному змаганні, займаючи призові місця серед професійно-технічних закладів міста, області, республіки.
    В 1973 році – ІІ місце у республіканському соцзмаганні серед профтехучилищ України.
    В 1986 році – ІІ місце в обласному соцзмаганні і грошова премія в сумі 600 рублів.
    В 1986 році – училище нагороджене Перехідним Червоним Прапором Слов'янського МП, виконкому.

    У 1983 році наказом Державного комітету професійної освіти України №67 від 5 березня 1983 року технічне училище № 56 реорганізовано в середнє професійно-технічне училище № 56.
    1983 року училищу присвоєне звання його знаменитого випускника Героя Соціалістичної Праці Петра Федоровича Кривоноса (Постанова Ради Міністрів УРСР від 24 вересня 1983 р. за № 88).
    У 1989 році наказом Державного комітету професійної освіти № 207 від 28 квітня 1989 р. середнє професійно-технічне училище № 56 реорганізовано у професійно-технічне училище № 56.
    З 1987 по 2003 рік училище очолює випускник училища, відмінник освіти України Горобець Леонід Іванович. Пед колективом училища проводиться значна робота по вдосконаленню учбово-виховного процесу. В навчальному процесі широко застосовуються технічні засоби навчання. В 4 учбових кабінетах встановлюється учбове телебачення. Обладнано новий учбовий кабінет "Електровозний" із установкою діючої моделі електровозу.
    Колектив училища приймає активну участь в обласних та зональних оглядах художньої самодіяльності та технічної творчості, займаючи призові місця.
    З 1991 року розпочинається співпраця з міським центром зайнятості, училище починає проводити перепідготовку незайнятого населення, а також за договорами з юридичними і фізичними особами.
    У 2006 році наказом Міністерства освіти і науки України № 67 від 31 січня 2006 р. професійно-технічне училище № 56 реорганізовано в Слов’янський професійний ліцей залізничного транспорту імені Героя Соціалістичної Праці П.Ф. Кривоноса.
    Починаючи з 2003 року колектив училища очолює Відмінник освіти України, викладач вищої категорії Долініна Тетяна Іванівна.
    В цей період ліцей отримує ліцензії на нові професії: "Електромонтер контактної мережі", "Складач вагонів", "Оглядач вагонів", "Помічник машиніста тепловозу", "Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування", "Офіціант, бармен", "Кондитер", "Пекар".
    Укладаються договори на підготовку робітників залізничних професій : «Електромонтер контактної мережі», «Оглядач вагонів», «Слюсар з ремонту рухомого складу, електрозварник ручного зварювання» з Донецькою залізницею та з підприємствами торгівельно-кулінарного профілю м. Слов’янська. Здійснюється перепідготовка незайнятого населення.
    За рахунок платної виробничої практики, перепідготовки незайнятого населення за договорами з фізичними і юридичними особами, спонсорів зростають позабюджетні надходження.


    Позабюджетні надходження йдуть на укріплення матеріально-технічної бази ліцею. Так, за останні роки придбано 32 комп’ютери для навчання учнів, мультимедійний проектор, нові меблі для учбових кабінетів та службових приміщень, обладнання та інструменти для учбових майстерень та лабораторій, проводяться поточні ремонтні роботи для створення нормальних умов праці та навчання.
    Підвищується якісний склад педагогічних працівників.  З 2007 року започатковано надання учням повної середньої освіти наряду з робітничою професією.

    З 30 серпня 2013 року колектив очолює Гусейнов Самандар Надирович. Наказом Міністерства освіти та науки України від 24.03.2015 року змінено тип СПЛЗТ імені П.Ф. Кривоноса на Слов'янський багатопрофільний регіональний центр професійної освіти імені П.Ф. Кривоноса.
    За свою довголітню історію наш навчальний заклад пройшов нелегкий тернистий шлях від школи ФЗУ до багатопрофільного регіонального центру професійної освіти, був декілька разів реорганізований, але справжнім здобутком стали наші випускники. Кількість їх сягнула 50000 чоловік
    .